Клуб спортивного туризму

З 1988 по 1998 функціонували гуртки: «Юні туристи», «Пішохідний туризм», «Лижний туризм», «Водний туризм, веслувальний слалом та рафтинг», «Спортивно-туристське багатоборство», «Спортивне орієнтування», «Моделювання та конструювання туристського спорядження», «Молодші інструктори туризму», «Школа виживання». Всі програми - авторські.

Чемпіони СРСР з водного туризму (1991), дев'ятикратні чемпіони України з водного туризму, чемпіони і призери України з лижного і пішохідного туризму (категорія «Спортивні походи»). Шестикратні призери першості України з техніки водного туризму, трикратні чемпіони Кіровоградської області серед дорослих команд з водного, гірського і пішохідного туризму - в очних змаганнях... (категорія «Спортивно-туристське багатоборство) і «Гребний слалом»). Переможці багатьох різноманітних Всеукраїнських конкурсів саморобного туристського спорядження, фотоматеріалів, самодіяльності (категорія «Конкурсна програма).

Про результати роботи цих гуртків красномовно свідчать перші рядки у газетах, про них розповідають і грамоти, дипломи, кубки, фотознімки, які дають уявлення про краєвиди, що оточували гуртківців на «базі» в ОЦДЮТ. Результатами можна назвати і зміцніле здоров'я підлітків, їх піднесений, бадьорий настрій. Результат - і палке бажання юнаків і дівчат йти за своїм викладачем, наставником і другом, за мрією в далеку дорогу, долаючи при цьому не лише перешкоди рельєфу, але й вади власного харак­теру, відшліфовуючи в собі справжню людину.

А почалося все тоді, коли після закінчення з відзнакою Львівського дер­жавного інституту фізичної культури (тренерського факультету) у 1988 році Валерій Кизименко повернувся до Кіровограда (він вихованець шахового гуртка Палацу піонерів з 1980 року, керівник шахових гуртків у 1983-1984).

Юнак любив усе, що пов'язане зі спортом, подоланням труднощів. І хоча захоплювався великим тенісом, баскетболом, шахами (кандидат у май­стри спорту), на пропозицію директора обласного Палацу піонерів і школярів

Людмили Володимирівни Листопадової - взятися за туристські гуртки - пого­дився і розпочав. з нуля.

Наприкінці 80-х можна було багато що міняти (таке було веління часу). До того ж, у випускника з червоним дипломом медико-біологічного, тренерсько-спортивного вузу було багато задумів, планів. Керівник в студентські роки любив ходити у походи і постійно тренувався, тому добре знав, чого вимагає від учасників таке суворе випробування. Тому паралельно з роботою вів пошук такої програми навчання, яка б зацікавила дітей, допомогла їм у становленні і загартуванні. Тобто, програма, яка б відповідала певному рівню. Ну і серед головних задач було підготувати власну базу гуртків.

Майже все туристське спорядження, яке випускалося в колишньому Радянському Союзі, було занадто дорогим, незручним, важким. Тим і пояснюється той факт, що кожен, хто хотів йти в похід, особливо водний чи лиж­ний, повинен сам виготовити міцне і зручне спорядження. Саме цим і займа­лися юні ентузіасти на чолі зі своїм керівником. Їм, як вони дуже поща­стило з директором закладу. Бо Листопадова йшла назустріч у всьому: у пошуці і відшліфуванні нових програм, у придбанні необхідних матеріалів. Відпускала, тамуючи в душі тривогу, у далекі експедиції.

Безпека кожного походу - це не тільки надійність і порядність його учасників (важливість цього безперечна), але й надійність та зручність спо­рядження. А воно повинне бути універсальним - і для походів новачків, і для походів четвертої-п'ятої категорій складності. Туристи ДЮЦу могли похвали­тися матеріально-технічною базою найвищого гатунку.

Підготувати цю базу було нелегко: до пізднього вечора майже щодня, вони шили, клеїли, паяли. Незважаючи на час, працювали над виготовленням наметів, рюкзаків, спальників, рятувальних жилетів, щитків, вітрозахисних та водостійких костюмів, робили байдарки, катамарани, різноманітні блоки, лижі.

Робота не була марною. І база надійна, і колектив, кожен член якого навчився перемагати втому, роздратування, точніше - перемагати себе.

І в цьому молодий спеціаліст пішов по шляху максимальної віддачі. Перші категорійні походи почали свій, якщо можна так сказати професійний відбір. Далеко від дому, втомлені, цілеспрямовані туристи проходили школу витривалості, мужності, братерства, міцності. Тут вони всі мов на долоні. Мокнуть під дощем чи їдять кашу, ночують у зимовому наметі чи піднімаються в гору, несуть важкі катамарани чи ведуть боротьбу зі стрімкою течією... Дитяча аудиторія по-своєму жорстока. І коли хтось із учасників, ховаючись, їсть печиво, натягає ковдру більше на себе за рахунок іншого, ухиляється від важкої роботи - він не затримується. З мовчазної згоди усіх він покидає колектив. Ті, хто вже не перший рік ходить у походи, як правило, люди надійні.

Так не підводили друзів Олег Найден, Ганна Лянних, Сергій Григор'єв, Ольга Катеринич, Павло Семеніхін, Геннадій Савченко, Павло Коноваленко, Анатолій Вергун, Алла Мрачковська, Світлана Зинишина та інші (а їх за десять років дуже і дуже багато), які пройшли перевірку і заслужили довіру керівника. Хоча довіра довірою, але керівник повинен постійно перевіряти усе, бо кожна людина, а особливо стомлена дитина, може помилитися.

Походи забирають багато часу (від семи до тридцяти днів) та й на базі роботи багато. Можливо, й тому в туристські гуртки ходили діти, які були захоплені туризмом і не жалкували часу для цього захоплення. А головне, які вміють долати труднощі. Бо 45 категорійних походів за десять років - це досить багато. Та й географія солідна: Західний Кавказ, Західна Туркменія, пустелі Каракуми та Кизилкуми, Алтай, Урал, Курильські острови, Кольський півострів, Карелія, Крим, Карпати. Хіба можна забути ті прекрасні краєвиди, які після розпаду Союзу враз опинилися за кордоном. Бо вивезти дитячу команду в країни СНД - проблема. Треба чекати дозволу, готувати документи... Легше в Польшу повезти «туристів». Валерій же залишився вірним обраній важкій дорозі - дарувати своїм гуртківцям любов до рідного краю, мрію про багаття і вечірній чай під гітару, вміння долати перешкоди рельєфу і власного характеру. Валерій Олександрович Кизименко, перейшовши на методичну роботу, продовжує нести мрію про далекі краї вже з гуртківцями школи юних менеджерів, молодіжного клубу «Імідж», театральної студії «Маска» та з іншими гуртківцями.

Вихованці клубу

Заступники керівника

Категорійні походи клубу

Фото-, відео матеріали

Клуб спортивного туризму 1988-1993

Клуб спортивного туризму 1993-1998

Видеоклип «На пределе возможного» (летопись клуба спортивного туризма КОЦДЮТ)

http://vk.com/video?section=all&z=video193434075_171153167%2Falbum193434075%2Fpl_193434075

Аматорский фильм «На пределе возможного» (летопись клуба спортивного туризма КОЦДЮТ)

http://vk.com/video?section=all&z=video193434075_171153167%2Falbum193434075%2Fpl_193434075

Фотоальбом «Спортивный туризм КОЦДЮТ» (1988-1998) http://vk.com/album193434075_221449342

Методична продукція

Туристична робота / Кизименко В.О. - Кіровоград, 1995.