Кіровоградський обласний ЦДЮТ і
громадський інтелектуальний рух «Що? Де? Коли?»
(сторінками історії)
1989-1999
Зародження інтелектуального руху в Кіровоградській області та перший етап його розвитку проходили в славному місті Світловодську. На зламі радянської історії (рубіж 90-х років ХХ століття) в Світловодську успішно діяв клуб «17-45», котрим опікувалися Олег Каргін і Анатолій Форостяний. Вони змогли навіть організувати і провести турнір з інтелектуальних ігор Всесоюзного масштабу (ще працювала cвітловодська «оборонка»).
За офіційними данними, початковим в історії Кіровоградського інтелектуального руху слід вважати 1993 рік. Про відкритий Всеукраїнський турнір, організований світловодськими знавцями згадують найвідоміші інтелектуали теренів СРСР - СНГ. У січні 1993 року справа «Що? Де? Коли?» дала нові паростки - різдвяний юнацький турнір, з 14 команд тільки три відомі – Березники, Горловка і Дніпропетровськ. А от інші - абсолютні новачки: юнацькі команди Харкова, Кіровограда, Бердянська, Сміли. У самому Світловодську проходив жорсткий відбір, і на фестиваль прорвалися тільки (!) три перші команди. Був на фестивалі й сюрприз - команда СРСР. Під такою назвою грала збірна селищ Світловодського району.
У «Що? Де? Коли?» місця розподілили: 1. Березники, 2. Горловка - 2, 3. Горловка – 1. 4. Світловодськ - 1. У «Брейн-ринзі» у півфіналах зіграли: Горловка - 1 - Сміла (5:0) і Світловодськ - Дніпропетровськ 5:3. Але у фіналі наши земляки поступилися Горловці.
Довгий час проводився світловодський телефонний турнір «Вечірній дзвін». Потім клуб існував під керівництвом Ольги Денчик і міг похвалитися міцними і непоступливими командами.
З середини 90-х років починається другий етап розвитку інтелектуального громадського руху в Кіровоградській області. Якщо перший етап «світловодський», то другий – «маловисківський» і пов'язаний він з іменами Наталії та Геннадія Бабаєвих.
З мемуарів Почесного Президента Молодіжної організації Кіровоградської обласної ліги інтелектуального розвитку (МО КОЛІР створена в 1997 році як студентська організація) Олександра Дануци: «… Весною 1992 року керівник туристичного гуртка Маловисківського Будинку школяра Геннадій Олексійович Бабаєв отримав пропозиції від райвно провести якийсь захід до річниці визволення району від німецько-фашистських загарбників. Вирішено було провести турнір серед школярів з такого тоді популярного брейн-рингу. Змагання відбулися в Маловисківському Будинку культури і дали початок організованому інтелектуальному руху в регіоні. Перемогу тоді святкувала команда Будинку школяра. Її капітаном був Володимир Панченко, а серед її гравців був згодом один із кращих гравців області Олександр Ткаченко. До речі, на тому турнірі за команду Маловисківського коледжу (згодом гімназії) зіграв легендарний Володимир Рубіжанський. Турнір сподобався і було вирішено зробити його традиційним і наректи чемпіонатом району.
Того ж року, тільки восени почалася і моя власна історія знавця. Перейшовши вчитися до Маловисківської гімназії, я потрапив в команду свого 8-А класу, яка повинна була виступати на гімназійному турнірі з брейн-рингу серед 8-9 класів. Ми перемогли не лише старших учнів, а й створили сенсацію перемігши, до цього непереможну, команду вчителів. До речі цей турнір, як і всі наступні в гімназії, організовувала і організовує Світлана Іванівна Кісіль. Наші перемоги не залишилися не поміченими і згодом Геннадій Бабаєв запросив мене і Мішу Сороку на тренування в туристичний гурток, який почав перетворюватись в гурток інтелектуальних ігор. Ставленням до гри я зобов’язаний своєму першому та єдиному тренерові і вчителю Геннадію Олексійовичу, який і змусив мене полюбити гру. А вже восени 94-го я став учасником 2-го Чемпіонату Маловисківського району з «Брейн-рингу». Треба трохи розповісти про те, як проходили тоді турніри. Їх вів Геннадій Олексійович на власні запитання і перше в кожному бою було музичне – гралася відома композиція і треба було відгадати її назву. Електронної системи для брейну в ті часи не було і кожна команда мала табличку із номером, яку й піднімав капітан, якщо команда мала версію. Згодом, ці чемпіонати стали відкритими і на одному з них вперше з’явилися команди з Новоукраїнки, які привіз вчитель зарубіжної літератури Олександр Васильович Каєнко. Однією з особливостей тих турнірів було те, що коли питання не бралося, його переносили в глядацьку залу» (джерело: http://www.kolir.org.ua/chronics.htm).
Маловисківська районна дитячо-юнацька громадська організація «Ліга інтелектуальних ігор» була зареєстрована як юридична особа у 1998 році (джерело: http://register.chgk.info/?cid=113).
В обласному центрі – місті Кіровограді у 1996 році був створений клуб «Ризик» на базі школи № 25 м. Кіровограда, керівник - Аброскіна Олена Віталіївна. Клуб об’єднав 23 команди школярів 10 - 17 років. З 2002 року на базі НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 25 - природничо-математичний ліцей» зареєстрована Палатою виконавчого комітету Кіровоградська міська інтелектуальна ліга школярів «РИЗИК», яка об’єднала вже більше 40 команд міста (джерело: http://register.chgk.info/?cid=158).
Кіровоградський обласний дитячо-юнацький центр в ці роки був в авангарді позашкільного дозвілля, а інтелектуальні ігри пропагували Наталія Костянтинівна Долгополова – керівник молодіжного клубу «Імідж» та Винокуров Ігорь Ізраїльович – керівник школи юних менеджерів «Ділові підлітки».
Історичний період 1991-1999 років був складним перехідним етапом у становленні нової моделі української системи позашкільної освіти, під час якого відбувалася боротьба взагалі за існування цієї ланки освіти, пошук нової, неіделогізованої парадигми позашкільного закладу, мети та завдань його діяльності в умовах розбудови незалежної української державності.
Відсутність послідовної нормативно-законодавчої бази, проблеми фінансування, як наслідок, відтік професійних кадрів, зношеність матеріально - технічної бази творчих колективів, скорочення кадрів методистів, культорганізаторів, ставок керівників гуртків у районах – все це ставило систему позашкільної освіти на рівень виживання.
В той же час прихильники позашкільної роботи у Міністерстві освіти України, науковці об’єднують творчих позашкільників і починають роботу з трансформації радянської системи позашкільної роботи у сиcтему роботи з дітьми у позаурочний час, що відповідає принципам незалежної демократичної української держави.
Відбувається поступовий перехід будинків піонерів у центри та будинки дитячої творчості, дитячо - юнацькі центри, центри естетичного виховання тощо. Розробляються концепція та положення про позашкільний навчальний заклад, закладаються основні підходи до організації навчально - виховного процесу у позашкільному закладі.
Нелегкий період, особливо з серпня 1991 по 1992 рік, переживає і Кіровоградський обласний Палац піонерів та школярів імені В. І. Леніна.
Розпад Радянського Союзу поклав край ідеологічній складовій діяльності закладу, потрібно було проводити зміну змісту гуртків, що були пов’язані з діяльністю піонерської та комсомольської організацій, історичних та краєзнавчих гуртків, шукати поки що самостійно, своє нове місце у системі освіти області. Рішенням міськвиконкому № 540 від 12.03.92 Кіровоградський обласний Палац піонерів та школярів імені В. І. Леніна перейменовано у Кіровоградський обласний дитячо-юнацький центр.
Меньш ніж за 2 роки педагогічний колектив закладу завершив створення нової моделі установи, напрацював пакет документів, який дозволив йому працювати у правовому полі. А вже через 3 роки ДЮЦ вийшов на всеукраїнський рівень зі своїм досвідом роботи.
Колектив обласного ДЮЦу здійснює систему заходів по наданню методичної допомоги позашкільним закладам шляхом проведення обласних семінарів з педагогами, організації консультацій на спеціально створених пунктах, забезпечує колег спеціально підготовленими методичними матеріалами. Це помітно позначається на підвищенні якості навчально-виховної роботи у районних та міських закладах.
Історичний аналіз становлення і розвитку позашкільних закладів у період 1991-2000 років свідчить про те, що попри проблем в роботі, що виникли під час їхньої трансформації, ці заклади, безперечно, мали значні прогресивні досягнення й позитивний вплив на розвиток юних особистостей.
З інтерв'ю із завідуючим методичним відділом ДЮЦу Ігорем Ізраїльовичем Винокуровим: «Слово методист для багатьох незрозуміле. Чомусь склалася така думка, нібито методист – це людина, котра працює лише з паперами. Це зовсім не так. Наші друзі аж ніяк не папери, а діти. Щоб досягти успіху в методичній роботі, неодмінно треба знайти людей зацікавлених. Саме для цих людей методисти ДЮЦу організовують постійно діючі семінари-практикуми. ... Головне ж в методичній роботі: навчити кожну дитину виконувати свої обов’язки; навчити тих, хто причетний до роботи з нашими матеріалами, працювати творчо; навчити кожну людину знаходити своє обличчя».
Методисти обласного ДЮЦу у цей період організовували різноманітні обласні інтелектуальні заходи - «Інтелект-шанс», «Супер-кросворд», «Кіт у лантусі», «КРОКС» та інші, але співпраці з громадськими організаціями інтелектуального спрямування було ще дуже мало.
Наприклад, «КРОКС» – це такий собі симбіоз конкурсів на ерудицію, логіку, увагу, силу, швидкість. У січні 1995 року в обласному дитячо-юнацькому центрі відбувся обласний «КРОКС», було відібрано сім команд-переможців регіональних відбіркових змагань - Кіровоград, Новоукраїнка, Мала Виска, Світловодськ, Ульянівка, Олександрія, Долинська. Паралельно з командними проводилися й індивідуальні змагання. Усі учасники гри - зосереджені і серйозні - зібралися у червоному залі ДЮЦу, сповнені рішучості розпочати бій. Та несподівано залунала музика. Це прийшли господарі привітати гостей. Були тут і малі учасники з фольклорного гурту «Лебедея», і жваві хлопчаки й дівчатка з хореографічного ансамблю «Росинка», і зразковий духовий оркестр «Зміна», і звичайно ж, комічна добра лялька - ДЮЦик. І на очах змінювалась атмосфера в залі. Зникла напруженість, очі дітей засвітились добрим настроєм, з'явилась розкутість і доброзичливість.
Переможці «КРОКСу» - Яна Карабило з міста Долинської та команда із Глинської школи села Світловодського району – отримали право представляти область на подібних всеукраїнських змаганнях у м. Фастові Київської області.
Саме на цьому КРОКСі вперше зустрілися Бабаєв і Каєнко, після чого останній став їздити з командами до Малої Виски, а згодом заснував і клуб інтелектуальних ігор у себе в Новоукраїнці.
А «Супер-кросворд» – це вигадана в ДЮЦі комплексна гра на різноманітні запитання, коли за неправильну, але близьку на думку журі, відповідь команда могла отримати 0,5 або 0,3 бала.
Ось один із фактів. У Горлівці на Чемпіонаті України з «Що? Де? Коли?» серед школярів і кіровоградцям (СШ № 16, керівник І. Степанова), і маловищанам (старша група, керівник Г. Бабаєв) увійти до призових «трійок» не вдалося, але у фінальній грі «Суперкросворд – 98», що проходила у Кіровоградській обласній філармонії «супер-кросвордівцями» стали команди з Малої Виски серед школярів 7-8 і 10-11 класів.
У 1994 році обласний дитячо-юнацький центр зустрічав директорів позашкільних закладів держави на Всеукраїнському семінарі. Тема семінару «Оновлення навчально-виховного процесу позашкільного закладу» розкривалася через досвід роботи дитячо-юнацького центру з економічного виховання гуртківців. Клуб «Імідж» демонстрував систему інтелектуально-комерційних ігор. Центральним був міський фінал гри «Супер-кросворд», у якому взяли участь переможці відбіркових турів.
У сезоні 1994-95 р. молодіжний клуб «Імідж» дитячо-юнацького центру провів перший «Інтелект-тур», метою якого було виявити переможця для участі в обласному турнірі «КРОКС» та регіональному чемпіонаті «Брейн-ринг». У грі брали участь команди СШ №№ 4, 5, 9, 11, 19, 25, 31, 32, 34, 35 та збірна школи менеджерів 3-4 курсу. Гравці заочно мандрували по Англії, Греції, США, Росії та Україні. Перше місце в турі поділили команди 34-ї школи і юні менеджери, вийшовши у фінал.
Керувала у цей період обласним ДЮЦом Людмила Володимирівна Листопадова, людина небайдужа, творча, навколо якої завжди збирались енергійні, ініціативні люди. Очолюючи даний заклад, своєю наполегливою працею Людмила Володимирівна досягла високих показників в професійній майстерності і творчому пошуку, створила згуртований колектив однодумців, здатний досягати високих результатів у своїй роботі. І саме за її керівництва на початку 3 тисячиліття була налагоджена дійєва співпраця з Кіровоградською обласною Лігою інтелектуального розвитку.
В управлінні освіти облдержадміністації проблемами виховної роботи (а інтелектуальний розвиток – один із важливих напрямків цієї роботи) опікується Лідія Францівна Шатна, яка вміє донести до кожного працівника важливість поставленої мети, правильно мотивувати кожного організатора, раціонально організувати процес виконання прийнятих рішень. А головне, коректно, конструктивно, толерантно провести контроль якості та підсумок виконуваної роботи. Лідія Францівна велику увагу приділяє інноваційним формам і методам роботи, одними з яких і стали чемпіонати області з інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?».
З мемуарів Почесного Президента МО КОЛІР Олександра Дануци: «…1996 рік став роком, коли вперше команда з Кіровоградської області потрапила на виїздний великий турнір - міжнародний фестиваль інтелектуальних ігор «Оселедець-96», який традиційно проводить Запорізька Ліга інтелектуального розвитку молоді (ЛІРМ). Турнір вели і судили гравці зіркової Дніпропетровської команди Сергія Антоненка. Біля півсотні переважно студентських команд з чотирьох країн грали в інтелектуальні ігри. І тоді ми вперше зіграли в спортивне «Що? Де? Коли?» та «Даугавпілс». Маючи найменший середній вік і мабуть найменший ігровий досвід, ми не пасли задніх, а в одному з конкурсів навіть перемогли. Але найголовніше - це те, що ми побачили нові форми ігор, поспілкувались зі знавцями з інших областей і країн. Цей виїзд став своєрідним поштовхом в інтелектуальному русі області і вже наступний титул чемпіона Маловисківського району розігрувався і в спортивному «Що? Де? Коли?» і в «Брейні», і серед школярів, і серед дорослих.
1998 рік. За домовленністю зі Світловодським та Новоукраїнським клубами першим чемпіоном Кіровоградської області стала команда з Малої Виски (капітан Олександр Дануца), яка перемогла в Світловодській телефонці «Вечірній дзвін» і отримала право взяти участь у ІІ Чемпіонаті України з «Що? Де? Коли?», що пройшов під егідою Ліги українських Клубів в містечку Ворзель під Київом. Це була перша гра команди з Кіровоградської області на офіційних змаганнях. Це була також перша гра, коли Геннадій Олексійович Бабаєв сів за ігровий стіл, до того він в основному вів ігри або тренував.
Варто окремо згадати про другий офіційний виїзд Маловисківської команди на етап Кубка України, який відбувся в Вінниці. У «Що? Де? Коли?» зіграли вже краще, ніж у Ворзелі, але не дуже добре. А от в брейні, який відбувся в рамках цього етапу, дійшли аж до фіналу, в якому врешті-решт таки програли «Донбасу» В. Єфімова. Але обіграли «Стирол» в телевізійному складі, команду В. Саннікова, «ОК» О. Кулініча та ін. Це стало сенсацією і після цієї гри Кіровоградщину запам’ятали, як міцну брейнівську команду і вже не помилялися, вимовляючи назву невеликого містечка Мала Виска. У склад команди тоді ввійшли: О. Дануца, В. Рубіжанський, Т. Омельченко, Г. Бабаєв, О. Ткаченко, С. Кісіль» (джерело: http://www.kolir.org.ua/chronics_03.htm).
Турнір у Вінниці 4-5 квітня 1997 року був III етапом Кубка України. Його питання добре відомі знавцям за межами Росії: на цих питаннях гралися турніри в Чікаго і Німеччині.
У листопаді 1997 року у Харкові пройшов черговий інтелектуальний турнір «Осіннє Перехрестя-97», у рамках якого були проведені етап Кубка України з «Що? Де? Коли?» і відкритий чемпіонат Харкова з «Брейн-рингу». Головна новинка турніру - усі 24 команди грали тільки за спеціальними запрошеннями від організаторів, попередній телефонний відбір був відсутній. Перше місце зайняла команда «Стирол» (Горловка + Дніпропетровськ + Москва + Самара), друге – «Джаффа» (В. Мороховський, Одеса), на третьому – «Вершки» (Харків). В «Брейні» - «Джаффа», «Порт Південний» (А. Клейн), «Вершки» (молода команда Харківського університету - стала головною сенсацією турніру).
1-3 травня 1998 року в Одесі пройшов великий турнір «Моментом у Море» (і черговий етап Кубка України). Пакет питань турніру підготовлений авторами різних країн (Азербайджан, Ізраїль, США, Росія, Німеччина) і апеляційне журі теж працювало в Інтернеті. Перемогла в турнірі команда «Джаффа» (Одеса). У загальному ж залікові Кубок України завоювала команда «Стирол» (Горловка).
2 травня 1998 року на Установчому з'їзді в Дніпропетровську створена Всеукраїнська громадська організація «Ліга українських клубів інтелектуальних ігор» (ЛУК) і зареєстрована Міністерством юстиції України 22 вересня 1998 року. Перший Президент – Борис Левін.
У 1989 році у місті Маріуполь пройшов І Конгрес інтелектуалів, на якому була створена Міжнародна Асоціація Клубів «Що? Де? Коли?» (далі - МАК). МАК - громадська неурядова організація, створена за ініціативою Володимира Ворошилова.
МАК поєднує клуби інтелектуальних ігор багатьох країн світу (на даний момент - 85 великих клубів з 49 міст 17 країн) і є координуючим центром руху спортивного «Що? Де? Коли?». Зусиллями МАК проведена уніфікація правил ігор, ведеться офіційний рейтинг команд. Під егідою МАК проводяться найбільші турніри - багатоетапний Кубок МАК (раніше - Кубок Світу), Чемпіонати Світу.
Керівним органом МАК є Правління на чолі з Президентом (з 2000 року: Наталія Іванівна Стеценко - співавтор засновника телегри й руху «Що? Де? Коли?» Володимира Яковича Ворошилова).
Про функції МАК можна скласти уявлення з назв діючих комісій: ліцензійна; комісія по роботі з регіонами й прийому до членів МАК; комісія по роботі з дітьми й молоддю; рейтингова комісія; комісія з сертифікації; турнірна комісія; комісія з етики; дисциплінарна комісія; інформаційна комісія; комісія з історії, статистики й нагородження (джерело: http://mak-chgk.ru/about/).
Настрій міжнародних ігор того часу відчувається з репортажу Олександри Кругленко: «В улюбленої Одеси є незвичайні відмінності: по-перше, її ніколи не перейменовували. По-друге, в Одесі стоїть на Приморському бульварі знаменитий Дюк, який навіть родич кардиналові Рішелье. І, по-третє, саме Одеса проводить «Юморину» і Фестиваль інтелектуальних ігор. …Одеса зустріла достатком Привозу й комісійними цінами, що буйно ростуть, хрустом кукурудзяних пластівців на вулицях і колоритними солоними гостротами, вимовляємими неповторним характерним говором. Ми ловили себе на тому, що, дивуючись цьому говору, через дві години самі нестерпно інтонували й хоробро пояснювали провінціалам, як пройти на Дерибасовську!
А фестиваль відкрився цікавим шоу в стилі одеських джентльменів. Вітаючи гостей, голова оргкомітету Борис Бурда (так-так, той самий!), що мав перед цим цілих півтори хвилини на підготовку урочистої доповіді, сказав:
- Сьогодні такий день, якого не було вчора, день, якого не буде завтра, - сьогодні день нашої зустрічі. Незважаючи ні на що: ні на путч, ні на кордони, що з'являються, як гриби, що переходять навіть межі здорового глузду, - добре, друзі, що ви приїхали сюди... І не дарма емблемою нашого фестивалю стали слова «Інтелектуали всіх країн, з'єднуйтеся!».
Дуже популярними у ті часи були телевізійні програми «Брейн-ринг». Зі спогадів одеситки Олени Клейн: «Змінюються часи, міняються люди, міняється світ навколо нас. Але є речі, які хотілося б залишити без змін. Ви жили коли-небудь у готелі «Останкіно»? А два тижні вісім чоловік у номері на двох? Такий далекий 93 рік... Я співчуваю тим молодим, які прийшли пізніше. Вони не побачать залу на 600 чоловік, де за спинами команд вищої ліги майорять командні - не спонсорські, а саме командні - прапори. Не зустрінуть радісними словами чоловіка, що роздмухує каніфоль перед зйомкою для кращої роботи лазеру. Не повиють на прожектор - єдине, що залишилося у полі зору у диму. А як здорово потім хрумтять сорочка й волосся при кожному кроці.
Ну, де ще можна було почути: «Абрамович! Вам же казали чорні носки. Що це за потворна сіра смужка? Хто з нас ідіот?!». І навряд ви фарбували білі кроссовки. Щодня. Тому що фарба відсихала й відвалювалася, зовсім як щось інше.
Нам повезло. Ми грали в «Струмочок» із самим Козловим. І це було після багатьох зйомок. Дівчинці з нашої команди стало погано на зйомках. Андрій замість того, щоб відпочити в перерві, знайшов машину та довіз її до готелю - не їхати ж хворій дитині три зупинки тролейбусом... І коли мені говорять: «Ну й … цей Козлов!», я завжди згадую ту машину, і мені ніхто не зміг ще заперечити.
Просто зараз інші часи. Мало кого цікавить, хто ти сам. Усіх хвилює, скільки в тебе грошей. Мені тільки 23. Я ще зароблю на свій Брейн. Не сьогодні, так через рік або два. І я знову зустріну тих, хто може приїхати тільки туди - адже добрий спонсор не відпустить на просто фестиваль без телереклами... Звичайно світ змінюється неминуче. Але є речі, які не зміняться ніколи. Адже пристрасть до гри не лікується, так що ми всі безнадійно хворі. Надії на лікування не має, зате є надія на нові зустрічі» (джерело: http://news.chgk.info/199303Brain.html).
1999-2000
Весною 1999 року представники Маловисківського, Новоукраїнського, Світловодського та Кіровоградського клубів інтелектуальних ігор утворили Кіровоградську Обласну Лігу Інтелектуального Розвитку (КОЛІР), її легалізовано шляхом повідомлення Кіровоградським обласним управлінням юстиції від 13 червня 2000 року за № 33. Наталія ВасилівнаБабаєва стає першим Президентом, а КОЛІР - регіональним відділенням ЛУКу. Щодо назви та абревіатури КОЛІР, то це ідея Олександра Дануци. Саме з його ім'ям пов'язаний третій етап розвитку (після «світловодського» і «маловисківського») – «кіровоградський». Виходець з Малої Виски, вихованець школи Бабаєвих, закінчивши школу і поїхавши на навчання до обласного центру, вирішив створити інтелектуальний осередок в обласному центрі. З того часу статус інтелектуального центру поступово перейшов до Кіровограду.
6-7 березня 1999 року другий (але перший очний) чемпіонат Кіровоградської області з інтелектуальних ігор пройшов в Малій Висці. Тоді зібралися 31 команда («Що? Де? Коли?» грали в спортзалі, а брейн - в Будинку культури) з Малої Виски, Новоукраїнки, Світловодська, Паліївки, Кіровограда. Але подія, про яку до сих пір згадують не тільки інтелектуали, а й прості маловищани – це те, що завдяки організаторському хисту і неабиякій безапеляційній комунікації Наталії Василівни Бабаєвої, проводити цей турнір до Кіровоградщини приїхали президент Ліги Українських Клубів (ЛУК) Анатолій Коган та віце-президент ЛУК легендарний одесит Борис Бурда. Зрозуміло, що ці дні стали святом інтелекту в невеличкому степовому містечку. Вже тоді всім було зрозуміло, що основною грою має стати саме «Що? Де? Коли?». Кіровоградські команди тоді перебували у стані початківців, тому основна боротьба очікувалася між Малою Вискою, Новоукраїнкою і Світловодськом. Після напруженої боротьби світловодська команда «17.45» випала з боротьби за «золото» і впевнено посіла третє місце. А за перше «не на життя» зійшлися новоукраїнська команда Олександра Васильовича Каєнка (Бабіков, Пастернак, Мельник) проти маловисківської «МВД» (Бабаєв, Кісіль, Ткаченко, Омельченко, Дануца). До останнього туру ці команди йшли рівно, та й останній тур нічого не вирішив: однакова кількість правильних відповідей. І розсудив тоді лише рейтинг. Так з перевагою в пару очок рейтингу першим очним (другим офіційним) чемпіоном області стала команда Каєнка з Новоукраїнки. Ця ситуація народила пропозицію від Олександра Васильовича про об’єднання двох команд в одну, яка б представляла область на всеукраїнському рівні. Так почалася історія легендарної команди «Проект Х» (згодом «Проект Геркулес») – багаторазового чемпіона Кіровоградської області з «Що? Де? Коли?», «Брейн-рингу», призера України з Олімпійського Кубку, чемпіона України з «Брейн-рингу».
Нелегкого організаційного воза інтелектуального руху району, а потім і області тягнула на собі Наталія Василівна Бабаєва. Пошук спонсорів на турніри та поїздки, виховання піонерів (так Бабаєви завжди називала підростаюче покоління), а ще її величезна заслуга, що гурток інтелектуальних ігор при Будинку школяра згодом виріс в Маловисківський клуб інтелектуальних ігор.
У сезоні 1999-2000 був організований Кубок міста Кіровограда з інтелектуальних ігор серед школярів. Проходив він у стінах обласного ДЮЦу по недільним дням. Ведучою була Вікторія Талашкевич (вихованка новоукраїнського клубу).
3-4 листопада 1999 року в приміщенні обласного ДЮЦу проходив відкритий обласний чемпіонат інтелектуальних ігор, у якому взяли участь 14 команд з Бобринецького, Добровеличківського, Знам’янського, Новоукраїнського, Маловисківського районів області та міст Кіровограда, Світловодська. Організатори цього заходу - управління освіти обласної держадміністрації, обласний дитячо-юнацький центр. Чемпіонат проводився у форматі ігор «Супер-кросворд» та «Кіт у лантусі».
Переможцями і призерами чемпіонату стали: команда Новоукраїнського ДЮЦу (тренер Волошко Ю.В.), загальноосвітньої школи № 16 м. Кіровограда (тренер Степанова І.В.), Маловисківської гімназії (тренер Кисіль С.В.) - в середній віковій категорії; команда школи-ліцею № 25 м. Кіровограда (тренер Аброскіна О.В.), загальноосвітньої школи № 16 м. Кіровограда (тренер Степанова І.В.), загальноосвітньої школи № 2 села Дмитрівка Знам'янського району - у старшій віковій категорії.
Команди-переможці нагороджені грамотами управління освіти, обласної держадміністрації з врученням цінних подарунків.
Восени 2000 року у місті Кіровограді було утворено молодіжну організацію «Кіровоградська Обласна Ліга Інтелектуального Розвитку» (далі - МО КОЛІР). Організацію зареєстровано Кіровоградським обласним управлінням юстиції 23 жовтня 2000 року, свідоцтво про державну реєстрацію за № 253. Перший Президент КОМО КОЛІР Олександр Дануца. Це стало своєрідною структуризацією інтелектуального руху в області, який мав місце в регіоні з 1991 року. Президентом КОЛІРу до 2007 був Олександр Каєнко.
МО КОЛІР діє на засадах законності, добровільності та рівноправності її членів, самоврядування та гласності. Метою діяльності МО КОЛІР є популяризація інтелектуальних цінностей людства, а також задовільнення та захист інтелектуальних, соціальних, економічних та інших потреб своїх членів. Завданнями МО КОЛІР є сприяння формуванню та реалізації державної молодіжної політики у Кіровоградській області, активізація інтересу молоді до здобуття знань, інтелектуалізація молодіжного середовища та реалізація молодими людьми своїх інтересів, здібностей, прав та свобод.
За роки свого існування МО КОЛІР реалізовано багато офіційних та неофіційних змагань різних рівнів для дорослих, студентів та школярів області у співпраці з державними та громадськими структурами регіону. Команди, що грають у Клубі МО КОЛІР, приймають участь у регіональних та всеукраїнських змаганнях; у Клубі виходив внутрішній щотижневий бюлетень «Колір-Інформ» (головний редактор – Ігор Соломаха). Електронні ЗМІ в Лізі представлені цілим рядом сайтів: сайт команди «СОВА» (адміністратор – Ольга Азарова), сайт клубу «Червоні соколи» (веб-майстер – Роман Васильєв), ну й звичайно найбільш відомий і відвідуваний: http://gib-kr.narod.ru «Інтернет портал «Кіровоград Інтелектуальний» (один з адміністраторів - Віталій Фросиняк).
МО КОЛІР проводить Кубок Міста з гри «Що? Де? Коли?» та Чемпіонат міста, у яких в різні часи приймали участь понад сто п'ятдесят команд міста, області та України. Нині Президентом МО КОЛІР є Вікторія Талашкевич.
25 жовтня 2000 року свою першу гру провела команда «Червонi соколи» (одна з найвідоміших команд Кіровограду). Це була Першість педагогічного університету з «Брейн-рингу». Команда захищала кольори природничо-географічного факультету. Із гравців, які вперше тоді сіли за ігровий стіл у складі команди, дотепер грають Віктор Порсев (команда «Гра слів», «Атлантида») і Дмитро Зіборов (команда «ЧС»). Так само за «ЧС» тоді відіграв Сергій Солопака (команда «Маздай», випускник школи менеджерів ОЦДЮТ).
У сезоні 2000-2001 року проведено відкритий чемпіонат Кіровограду з інтелектуальних ігор серед школярів в обласному ДЮЦі. Приймали участь 39 команд старшої та середньої вікової категорій шкіл: №№ 14 (3), 13, 11 (3), 22 (2), 34 (2), 24 (2), 6 (3), 16 (3), 15 (2), 2 (2), 1 (2), 33 (2), 18, 29 (2), 21 (3), 17, 10, 19, 31(3). Чемпіонат проводився у форматі ігор «Супер-кросворд» та «Кіт у лантусі».
7-го січня 2001 року відбулася перша залікова гра в Кіровограді, що поклала початок 1 Чемпіонату з інтелектуальних ігор без обмеження віку. 25 березня 2001 р. на 12 етапі чемпіонату уперше взяли участь такі команди як «Маздай», «Апокаліпсис» і «КТС» (потім «Хаос»).
Чемпіонат України серед школярів з «Що? Де? Коли?», Горловка, березень 2001 року.
З 1998 року Горловка - один із самих довгоочікуваних і улюблених фестивалів і турнірів року. У перший вечір - традиційний «Даугавпілс» - захід, де всі можуть відпочити й познайомитись! Весело й цікаво, з безліччю призів (дріб'язок, але приємно). Безліч команд із найрізноманітнішими назвами бігали по залу за питаннями, миттєво писали відповіді, раділи перемогам і не засмучувалися поразкам. Усю ніч у готелі не змовкали гітари й веселий сміх, а ранком почався перший тур ««Що? Де? Коли?». Увечері була дискотека, час якої було підібрано так, щоб навіть найзапекліші аматори футболу могли потанцювати. А потім Кличко переміг Джеферсона... І готель взірвався радісним вибухом оплесків. В одній з великих кімнат пройшла «Своя Гра»... Настав ранок, пройшов п'ятий тур, визначилися переможці і прийшов час закриття. Сльози на очах, і сум майбутнього розставання... Вручали призи...усім дісталося по пакету насолод, а лідерам - приз Оскарич - таріль із зображенням Бориса й Максима Оскаровичей.
Міжнародний інтелектуальний дитячий табір знавців, Крим, літо 2001 . У таборі взяли участь 16 залікових дитячих команд і дві незалікові тренерські з 4 країн (Україна, Росія, Белорусь, Литва).
В програмі табору проведена дуже цікава гра «Чеширський кіт». Це брейн, у якому команда має право висаджувати зі свого складу по одному гравцеві після кожної правильної відповіді. Перемагає команда, що раніше висадила усіх гравців. Для цієї гри були сформовані 8 інтернаціональних команд табору за жеребкуванням, але так, щоб у кожній команді були представлені гравці всіх чотирьох держав, делегації яких приїхали в табір.
Крім того, в рамках табору пройшли кілька показових ігрових заходів. Підготовлений і проведений Володимиром Бєлкіним блок Московських ігор, підготовлений і проведений Леонідом Климовичем блок Білоруських ігор і турнір з гри «Трійка». Проведена Борисом Бурдою гра «Дев'ятий вал».
Зі статті Олени Клейн: «Я граю в наші ігри вже 12 років. І за весь цей час я не бачила нічого, що могло б зрівнятися із цим табором. Ми були так зайняті, що пішовши ранком з будиночків, верталися в них пізно вночі, коли вже було однаково, наскільки вони облізлі. Та не в комфорті справа! Справа в тому, що ми зустрілися, спілкувалися, грали, дружили, і, сподіваюся, будемо дружити. Якщо одеський хлопчисько призначає побачення литовській дівчинці в Гомелі, значить є надія, що незважаючи на кордони, ми знову візьмемося за руки. І однаково, як назвати це - МАК або просте об'єднання клубів. Можна й без назви. Просто давайте жити дружно й грати із задоволенням, як це було в Кримському таборі влітку 2001 року» (джерело: http://news.chgk.info/2001.html).
